На південному заході сучасного Мукачева знаходиться унікальний та славетний замок «Паланок». Замок є цінною історичною та військово-архітектурною пам’яткою не лише Закарпаття, але й Європи. Паланок входить до п’ятірки найкращих замків такого типу, що зберіглися у Європі.

Точна дати заснування замку невідома, але укріплення на горі вже згадуються у письмових джерелах XI століття. У 1086 році укріплення в Мукачеві були єдиною цитаделлю, яка не підкорилася половецькому війську під проводом хана Кутеска.

В грамоті від 1321 року називається перший комендант замку - Томаш, наджупан Бережського та Угочанського комітатів. У 1352 році гарнізон замку з комендантом Деже в районі Підгорян переміг у бою татарську навалу хана Атламоша, загін було розбито, а самого хана взято у полон і в замку страчено.

Протягом ХІІІ - ХІV століття фортеця належала угорським королівським династіям Арпадовичам та Анжу.

Першим відомим господарем замку був Федір Корятович, з роду литовських князів Гедимінасів, який отримав Мукачівську домінію разом з замком в дарунок від Сигизмунда І у 1396 році. На той час укріплення на горі являло собою квадратну вежу, яку згодом стали називати старою вежею. Корятович побудував на горі замок, та зробив його своєю резиденцією.

По боках від старої вежі були побудовані 4 круглі оборонні вежі діаметром 9 метрів та з товщиною стін 2,5 метри. У 1401 році замок був відгороджений сухим ровом та оборонною стіною висотою 10 метрів. Три вежі (крім південно-східної) в перебудованому стані зберіглися дотепер. В цей час було вирито єдиний колодязь на території замку. Згодом він опинився на території палацу або верхнього замку, який став резиденцією господарів замку. У 1414 році Корятович помер та залишив замок своїй дружині Ользі, яка померла у 1418 році. Володарем замку став регент Угорського королівства Янош Гуняді.

Протягом наступних ста років Паланок був майоратним замком угорської корони. У 1526 році під Могачем Османська імперія вщент розтрощила війска Угорщини та окупувала частину південних регіонів країни. З цього часу почався період боротьби за сфери впливу між Австрійською династією Габсбургів та князями Трансильванії.

У 1528 році замок Паланок Янош Заполяї передав Іштвану Баторі в обмін за Неметський та Сатмарський замки. Іштван Баторі реконструює замок, будує бастіон Верхнього замку та 14-метрову спостережну вежу.

В середині XVI століття Мукачівський замок захопили австрійські війська. Під час облоги Паланок був сильно пошкоджений. У 1569 році були завершені ремонтні роботи в замку, в яких були задіяні 50 тисяч кріпосних селян Березького і Угочанського комітатів. У 1570 році був побудований підйомний міст при вході в замок. На честь закінчення ремонтних робіт в південнозахідній частині Верхнього замку був зроблений на кам'яній плиті напис латинською мовою: "А.ф. 1569, Р.Т. Літа божого 1569, Петро Тарноці". Невдовзі замок знов стає угорським, внаслідок поразки австрійських військ біля Хустського замку. У 1570 році король Максиміліан ІІ віддав його, разом з Мукачівською домінією родині Гашпара Магочі.

У 1595 році за згодою короля Угорщини Рудольфа II та князя Трансильванії Жигмонда Баторі, домінія перейшла у власність князівства Трансильванії. Новим господарем замку став воєвода Жигмонд Ракоці. У 1625 році власником замку став князь Трансильванії Габор Бетлен. У 1629 році комендант замку Іоанн Баллінг провів значні роботи по укріпленню та ремонту замку, про що свідчить надпис на табличці, яка зберіглася на кам’яній плиті лівого крила верхнього замку.

У 1633 році Мукачівський замок повертається до родини Ракоці в зв’язку з придбанням його князем Дєрдем I Ракоці з правом успадкування. Родина Ракоці перетворила замок у столицю свого князівства і володіла ним до 1711 року. Дєрдь I Ракоці значно видозмінює замок, розбудовує його. Навколо підніжжя гори викопують рів та обносять його з внутрішньої частини дубовим частоколом, який складається з палій-колів, так замок отримує свою назву «Паланок». Біля замку в межах рову з’являється підзахисне поселення. В цей час дорога до замку вела південним схилом. У 1648 році Дєрдь помирає і замком залишається управляти його дружина Жужанна Лорантфі. За її правління споруджуються дві тераси – Середня та Нижня, а згодом і зовнішнє оборонне кільце.

У 1649 році до замку прибули посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем II Ракоці про спільні дії проти Польщі. Дєрдь II Ракоці управляв замком до 1660 року, а після його смерті в ньому володарювала його дружина Софія Баторі. Підростав її син Ференц I Ракоці та згодом він повноправно став керувати замком. Софія була фанатичною католичкою та мала прогабсбурзьке спрямування, а її син Ференц став протестантом та ненавидів династію Габсбургів. Ференц I Ракоці одружується на 17-ти річній доньці хорватського правителя - Ілоні Зріні. У них народжується троє дітей Дєрдь, Ференц та Юліана. Дєрдь помер ще у дитинстві. Ілона приймає віру чоловіка та стає реформаторською кальвіністкою.

У 1670-1671 роках Ференц І приймав участь у повстанні проти австрійського уряду, але зазнав невдачі. Після смерті чоловіка у 1676 році Ілона Зріні повернулася до католицизму. Власниками замку залишились його вдова, донька хорватського правителя, Ілона Зрині та його мати Софія Баторі. Після смерті Софії у 1680 році Ілона Зрині стала повноцінним володарем Паланку.

15 червня 1682 року Ілона Зріні вдруге виходить заміж. Її обранець - відомий угорський політик Імре Текелі, який схиляється до дружніх стосунків з Османською Імперією. Саме через це 1685 року австрійські війська, які вели жорстоку війну з турками, взяли в облогу Мукачівський замок. За відсутності Імре Текелі, який перебував у цей час у Туреччині, обороною замку керувала Ілона Зріні. Перші сім місяців замок успішно відбивав штурми австрійських військ. В квітні 1686 року облогу було знято, але на початку 1687 року замок був знов взятий у кільце. 27 місяців тривала героїчна оборона Мукачівського замку та до початку 1688 року він був єдиним непідкореним австрійцями пунктом Трансільванського князівства. Розуміючи неможливість взяття замку штурмом австрійці пішли на хитрість та написали листа від імені Текелі на адресу Зріні, в якому він ніби-то просив здати замок. 15 січня 1688 року, піддаючись брехні, Ілона Зріні підписала акт про капітуляцію. Ілона Зріні була була заарештована та вислана до Австрії. Після цього вона шукала порятунку у Туреччині, де і померла у 1703 році.

Замок потрапив під владу австрійського імператора Леопольда II. В цей час відбулася реконструкція замку, завдяки якій він отримав сучасний вигляд та став найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії. Була зруйнована центральна вежа – донжон, яка прикрашала замок ще за часів Федора Корятовича, а також знесені високі вежі. Оборону замку перенесли від стін замку до підніжжя гори. Згідно з тогочасними канонами будівництва замок став сучасною низькою фортецею з виступаючими бастіонами.

Ще не закінчилася реконструкція замку, а він вже потрапив у вир подій національно-визвольної війни угорського народу. Очолив повстання син Ілони Зріні - Ференц ІІ Ракоці. Повстанці спробували вперше взяти замок штурмом у 1703 році, але гарнізон замку, за підтримки генерала Монтекуколлі, витримав удар та залишився неприступним. В листопаді 1703 року повстанці здійснили другу спробу захопити Паланок та 16 лютого 1704 року їм це вдалося. Замок знов реконструювали та у 1705 році Мукачево стало столицею Трансільванії. Саме у замку стали карбувати монети та медалі князівства. Між Ференцем II Ракоці та Петром І був укладений таємний військовий союз, але розв’язана Північна війна зробила неможливою допомогу Ракоці зі сторони північного сусіда. До 1711 року тривала боротьба угорських повстанців (куруців) проти австрійського поневолення. На початок 1711 року тільки Паланок залишався неприступним для імператорських військ Австрії. 24 червня 1711 року захисники замку капітулювали. Ференц II Ракоці після багатьох років скитань усією Європою помер у Туреччині.

Це були останні бойові дії які велися у Паланку, з цього часу замок втрачає своє стратегічно-оборонне значення. На початку XVIII сторіччя дорогу до замку було перенесено на західний схил де вона знаходиться й нині. У 1724 році монетний двір у замку припинив своє існування.

У 1728 році Мукачівська домінія була подарована австрійському графу Лотару Францу Шенборну. З 1732 року замок починає використовуватися в якості в’язниці. У 1782 році замок перетворили у політичну в’язницю Австрійської імперії. Протягом 100 років тут перебувало понад 20 тисяч в’язнів, серед яких були учасник визвольного руху в Греції Олександр Іпсіланті, відомий угорський письменник Ференц Казінці, гвардійський капітан Ференц Рендль, відомий чеський композитор Іржі Ружичка, французький посол Каміл Турно, відомий австрійський політик та історик Йосип Гармаїр та багато інших. 19 червня 1781 рік в замку сталася велика пожежа. Всі дерев'яні будівлі замку згоріли.

У мукачівському замку з 11 грудня 1805 року по 6 березня 1806 року знаходилася угорська свята корона яку зберігали від наполеонівської навали.

В липні 1847 року замок відвідав геніальний угорський поет Шандор Петефі. 2 травня 1848 року мешканці Мукачева звільнили з казематів замку політичних в'язнів на честь солідарності з трудящими Угорщини, які почали буржуазну революцію. Було висаджено «дерево свободи» - липа, яка росла до 21 липня 1960 року, коли ураган звалив дерево.

1856 року замок знов починає виконувати функцію в’язниці. У жовтні 1896 року уряд Австро-Угорщини, на честь тисячоліття переходу угорців через Карпати, закрило в’язницю в Паланку.

У 1922 - 1926 роках за часів Чехословаччини замок було відбудовано та перетворено у казарму. Під час Другої Світової війни в замку розміщувалися угорські війська. З приходом радянської влади тут розмістилася школа механізаторів сільського господарства, пізніше школа голів колгоспів, а перед розпадом Радянського Союзу знаходилось профтехучилище.

Влітку 1960 року у Паланку відкрито музей. Нині в замку «Паланок» розмістився мукачівський історичний музей.